Структура

Військове управління Збройними силами здійснює Генеральний штаб.

Організаційно Збройні сили України складаються з органів військового управління, об'єднань, з'єднань, військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій.

До складу Збройних сил України належать також об'єднання, з'єднання, військові частини, військові навчальні заклади, установи та організації, що не належать до зазначених вище видів.

Сьогодні до складу ЗС України входять:

Сухопутні війська

Сухопутні війська України були сформовані у складі Збройних сил України на підставі Указу Президента України відповідно до статті 4 Закону України «Про Збройні сили України» у 1996 році.

Сухопутні війська Збройних сил України є головним носієм бойової могутності Збройних сил незалежної Української держави.

Наземні війська налічують 74379 особового складу (8 механізованих бригад, 2 танкові бригади, 2 аеромобільні бригади, 1 повітряно-десантна бригада, 3 артилерійські бригади, 1 ракетна бригада, а також частини забезпечення та підтримки)[14]

26 листопада 1997 року у рамках українсько-польської угоди був сформований польсько-український миротворчий батальйон, який використовується у Косово.

За своїм призначенням та обсягом покладених на них завдань вони відіграють вирішальну роль у виконанні Збройними силами України своїх функцій як у мирний, так і воєнний час.

Сухопутні війська Збройних сил України включають оперативні командування:

Роди військ Сухопутних військ Збройних сил України:

Механізовані і танкові війська

Механізовані і танкові війська, що складають основу Сухопутних військ, виконують завдання щодо утримання зайнятих районів, рубежів і позицій, відбиття ударів противника, прориву оборони противника, розгрому його військ, захоплення важливих районів, рубежів і об'єктів, діють у складі морських та повітряних десантів. У спадок від СРСР українські Сухопутні війська отримали потужний арсенал, що включав у себе сучасні зразки бронетанкової техніки, що за своїми показниками були лідерами серед світових аналогів. Після проведеного скорочення та оптимізації, в ЗСУ списали або перевели до резерву танки Т-55, Т-62, Т-72, Т-80 та ПТ-76. Основним танком було вибрано Т-64, згодом на вітчизняному підприємстві ХКБМ ці танки було модернізовано до рівня Т-64БМ «Булат». Вже після відновлення незалежності на базі Т-80 було створено новий український танк Т-84 «Оплот».

Ракетні війська та артилерія

Ракетні війська та артилерія Сухопутних військ складаються із з'єднань оперативно-тактичних і тактичних ракет, з'єднань і частин гаубичної, гарматної, реактивної та протитанкової артилерії, артилерійської розвідки, мінометних підрозділів та підрозділів протитанкових керованих ракет. Вони призначені для ураження живої сили, танків, артилерії, протитанкових засобів противника, авіації, об'єктів ППО та інших важливих об'єктів при веденні загальновійськової операції (бою). За умови відсутності в України ядерної зброї ракетні війська та артилерія є найпотужнішою ударною силою в складі ЗСУ. Сучасні артилерійські з'єднання, що перебувають у складі української армії, здатні швидко передислоковуватися та наносити тактичні удари по супротивнику за будь-яких погодних умов та в будь-який час доби.

Армійська авіація

Армійська авіація є найбільш маневровим родом Сухопутних військ, призначеним для виконання завдань у різноманітних умовах загальновійськового бою. Частини і підрозділи армійської авіації ведуть розвідку, знищують бойову техніку та живу силу противника, здійснюють вогневу підтримку під час наступу чи контратаки, висаджують тактичні десанти, доставляють у вказані райони бойову техніку та особовий склад, виконують інші важливі завдання.

Високомобільні десантні війська

Докладніше: Високомобільні десантні війська (Україна)

Аеромобільні війська — наймобільніший компонент Сухопутних військ. До них відносяться з'єднання, частини та підрозділи зі складу сухопутних військ і армійської авіації, що цілеспрямовано підготовлені для спільних дій у тилу противника. Склад: 25 окрема повітряно-десантна бригада (місце дислокації: смт. Гвардійське, Дніпропетровська обл.); 80 окремий аеромобільній полк (місце дислокації: м. Львів); 95 окрема аеромобільна бригада (місце дислокації: м. Житомир); 79 окрема аеромобільна бригада (місце дислокації: м. Миколаїв); 28 окремий навчальний батальйон аеромобільних військ (місце дислокації: смт. Десна)

Протиповітряна оборона

Докладніше: Протиповітряна оборона

Зенітні самохідні установки «Тунгуска»

Протиповітряна оборона Повітряних сил призначена для прикриття військ від ударів противника з повітря у всіх видах бойових дій, при перегрупуванні та розташуванні їх на місці.

Небо над Києвом і Київською областю захищає 96-а зенітно-ракетна бригада, її підрозділи розташовані в шести районах області: Києво-Святошинському, Вишгородському, Васильківському, Обухівському, Бориспільському і Броварському. Одна з ключових частин знаходиться поряд з селом Нові Петрівці на північ від Києва. Тут сили ППО за допомогою зенітно-ракетних комплексів С-300 охороняють ЧАЕС, дамбу Дніпра і столицю. С-300 здатний уражати повітряні цілі на відстані до 70 кілометрів і на висоті до 30 кілометрів. Могутніший комплекс розташований у Васильківському районі. Недалеко від села Данилівка знаходиться військова частина з шістьма військовими зенітний-ракетними комплексами С-200. Ця установка здатна вражати носії ракет і будь-які повітряні цілі на відстані до 250 кілометрів.

В цілому на території України розташовано приблизно 10 зенітно-ракетних формувань. На їх озброєнні знаходяться до 50 зенітно-ракетних комплексів, сотні ракет різної дальності. Щоденне бойове чергування в українських силах ППО несуть близько двох тисяч чоловік. Сили ППО включають зенітно-ракетні комплекси, винищувальну авіацію (МіГ-29, Су-27), радіотехнічні війська; також сюди входять підрозділи радіоелектронної боротьби і спеціальні війська.

Зенітно-ракетні комплекси С-200 з радіусом враження до 250 кілометрів створюють пересічні між собою зони і повністю захищають територію країни. За таким же принципом розташовані бази літаків-винищувачів. Їх зона дії становить декілька сотень кілометрів і також покриває всю територію держави. Окремі міста, промислові і стратегічні об'єкти додатково охороняють зенітно-ракетні комплекси меншого радіусу дії — «Бук», «Оса», С-300.[15]

 Повітряні сили

Докладніше: Повітряні сили України

Повітряні Сили Збройних Сил України — один з головних носіїв бойового потенціалу Збройних сил України. Цей високоманеврений вид Збройних сил призначений для охорони та оборони повітряного простору держави, особливо важливих та стратегічних державних об'єктів, ураження з повітря об'єктів противника, авіаційної підтримки своїх військ (сил), висадки повітряних десантів, повітряного перевезення військ і матеріальних засобів та ведення повітряної розвідки.

У складі ПС України 47900 осіб.[16]

Основні завдання Військово-повітряних сил України :

• завоювання переваги у повітрі;

• прикриття угруповань військ і об'єктів від ударів противника з повітря;

• авіаційна підтримка Сухопутних військ та забезпечення бойових дій Військово-Морських Сил зрив маневру військ противника та його перевезень

• висадка повітряних десантів та боротьба з десантами противника на землі і у повітрі;

• ведення повітряної розвідки;

• здійснення повітряних перевезень своїх військ і матеріальних засобів;

• руйнування та знищення військових, військово-промислових, енергетичних об'єктів, вузлів і комунікацій противника.

Повітряні сили несуть в собі такі основні складові частини:

• Військова авіація

• Зенітно-ракетні війська

• Радіотехнічні війська

• Спеціальні війська (забезпечення, РЕБ, зв'язку)

Повітряні сили України включають роди авіації:

Су-27 відстрілює повітряні пастки

Бомбардувальна авіація

Су-25

Має на озброєнні літаки Су-24М. Є основним ударним засобом ВПС і призначена для ураження угрупувань військ, авіації, ВМС, зруйнування важливих воєнних, воєнно-промислових, енергетичних об'єктів у стратегічній і оперативній глибині.

Штурмова авіація

Має на озброєнні літаки Су-25. Є засобом авіаційної підтримки військ і призначена для ураження військ, наземних (морських) об'єктів переважно на передньому краї у тактичній глибині.

Винищувальна

Має на озброєнні літаки Су-27, МіГ-29. Є одним з основних засобів боротьби з повітряним противником і призначена для ураження літаків, гелікоптерів, крилатих ракет у повітрі, а також ураження наземних (морських) об'єктів.

Розвідувальна авіація

Має на озброєнні літаки Су-24MP та літаки аерофотозйомки Ан-30. На зберіганні знаходяться розвідники старішої моделі Су-17М4Р. Призначена для ведення повітряної розвідки противника, місцевості та погоди.

Військово-транспортна авіація

Має на озброєнні літаки Іл-76МД, Ту-134, Ан-24, Ан-26, вертольоти Мі-8МТ. Перспективним військово-транспортним літаком для Повітряних сил України є вітчизняний Ан-70. Військово-транспортна авіація призначена для десантування повітряних десантів, перевезення військ і матеріальних засобів повітрям.

Війська Протиповітряної оборони

Сили протиповітряної оборони в складі Повітряних сил існують для прикриття неба над територією України як у мирний, так і у військовий час. Основу сил ППО складають системи протиповітряної оборони радянського виробництва середньої дальності дії — С-300. Також на озброєнні перебувають ЗРК Бук малого радіусу дії. Комплекси С-300 проходять плановий ремонт та модернізацію на вітчизняних підприємствах оборонно-промислового комплексу.

Військово-Морські Сили

Докладніше: Військово-морські сили України

Докладніше: Морська піхота України

Військово-морський прапор і прапор Командуючого ВМС (зверху)

Військово-морські сили Збройних Сил України призначені для захисту суверенітету і державних інтересів України на морі, розгрому угруповань ВМС противника в своїй операційній зоні самостійно та у взаємодії з іншими видами Збройних сил України, сприяння Сухопутним військам України на приморському напрямку.

На початок 2009 року чисельність Військово-Морських Сил Збройних Сил України становила близько 15 тисяч осіб.

У складі Військово-Морських Сил Збройних Сил України перебувало до 26 бойових кораблів та катерів, 12 протичовнових літаків та гелікоптерів, близько 55 суден та катерів забезпечення, 39 танків, 178 бойових броньованих машин та 65 артилерійських систем калібром більше 100 міліметрів.

БТР-80 під час висадки морської піхоти

За своїм функціональним призначенням Військово-Морські Сили Збройних Сил України розподілені на морський компонент Об'єднаних сил швидкого реагування та Основних сил оборони Збройних Сил України, які в свою чергу мають відповідні корабельні, авіаційні та берегові складові.

На середньострокову перспективу (кінець 2011 року) у складі ВМС передбачалося мати 4 бригади, 2 військово-морські бази та 4 дивізіони, з чисельністю особового складу близько 11 тис. осіб.

В наслідок російського вторгнення 2014 року ВМС України втратили основну частину бойових кораблів та значну частину особового складу. Також втрачені об'єкти військової інфраструктури, що перебували на території тимчасово окупованої Автономної республіки Крим.

Операційна зона ВМС ЗС України включає акваторії Чорного і Азовського морів, річки Дунай, Дністер, Дніпро, а також інші райони морів, які визначаються інтересами держави.

Головна база Військово-морських сил — м. Одеса . Основні пункти базування ВМС ЗС України: Одеса, Новоозерне, Саки.

До складу Військово-Морських Сил Збройних Сил України станом на початок 2014 року входили:

• надводні сили у складі бригад надводних кораблів;

• морська авіація у складі морської авіаційної бригади;

• берегові ракетні війська;

• війська берегової оборони та морська піхота;

• військово-морські бази/